Випуск №59 2021-11-19 Будь хороброю, моя душа...

Буває, трапляється щось неприємне, погане у твоєму житті, яке просто розбиває тебе і рве на шматки.
Спочатку ти боїшся, страх оволодіває тобою і ти власне починаєш жити вже стрАхОм. Потім ти шукаєш вихід, будь-якої допомоги, пробуєш усе, що у твоїх силах. 
А коли розумієш, що нічого не допомагає, – ти починаєш сЕрдитися й ненавидіти все навкруги. Гнів наче поглинає тебе і вже з самОго ранку пропонує разом випити кави. І коли чуда довго немає, ти просто звикаєш до цього. Але всерЕдині ще час від часу чується той зойк невимовного болю і стрАху, особливо коли сам, коли з думками один на один. 
Та важливо встати після кожного падіння. Бо хоч ми і не знаємо коли, та все це свого часу таки закІнчиться. І Небо обов’язково розкриється, і ти побачиш сонце. Бо після кожної ночі завжди настає світанок. «Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його!» Псалми 41:6