Доброго ранку! Буває так, що, контактуючи з людьми, ми щось чекаємо від них. Іноді - розуміння, іноді – підбадьорення, чи щоб нас вислухали, а іноді щоб просто почути думку... Нам не достатньо здогадок чи чуток, нам хочеться почути конкретні слова...
Така ж паралель у стосунках з Богом... На жаль, з нашої сторони, ми часто граємо у мовчанку з Ним. Ми звикли говорити фрази: «Він все знає», або ж «Все одно нічого не міняється», або тихенько, про себе: «Мені зараз комфортніше без Нього».
Бувають моменти, коли нам треба сказати: «Боже вибач, прости... Але невір’я і страх тут як тут, стають нам на заваді. Проте, попри наші страхи, Ісус прощає, і так чекає наше тихе «Вибач».
І щось дивне стається в нашому серці, і тоді довго-довго, тихо гомонимо про життя, а ще тихо-тихо про усе - мовчимо... Гарного дня!